100510 грудня 2015 року
Ви, можливо, не помітили, але 10 грудня 2015 року світ зробив величезний крок на шляху до мети отримати чисту невичерпну енергію завдяки термоядерному синтезу.
Цього дня німецьким фізикам та інженерам удалося підпалити гелієву плазму в одній із найбільших установок термоядерного синтезу в світі – на стелараторі Вендельштайн – 7Екс (W7-X) в Інституті фізики плазми Макса Планка в м. Грайфсвальд. Це 16-метрова завширшки машина, в якій можна штучно досягти термоядерного синтезу з виділенням додаткової енергії. Чому вчені так раді цьому? Тому що в цій машині можуть відбуватися такі самі процеси, які підживлюють наше Сонце протягом останніх 4.500.000.000 років.
На відміну від ядерного поділу, який використовують сьогодні на атомних електростанціях, термоядерний синтез може протікати в такий спосіб, щоби не виробляти жодних радіоактивних відходів, і тим є набагато безпечнішим.
Ученим та інженерам було неймовірно складно побудувати пристрій, у якому плазму можна контрольовано нагрівати до 100.000.000 градусів за Цельсієм. За прогнозами W-7X зможе утримувати плазму протягом понад 30 хвилин. Під час першого пуску плазму нагріли у W-7X за допомогою лазера до температури близько 1 мільйону градусів за Цельсієм. Цю плазму утримували протягом приблизно однієї десятої секунди, що може здаватися коротким проміжком часу, але цього достатньо, щоб показати, що всі системи установки працюють у штатному режимі. На січень 2016 року заплановано почати використовувати плазму з водню, який і буде використовуватися в майбутніх промислових термоядерних реакторах.
Пояснимо, метою W7-X поки що не є промислове виробництво електроенергії. Цей пристрій має довести правильність наукової концепції. Якщо все піде за планом, то вчені дізнаються з результатів експериментів на W7-X, як побудувати наступне покоління стелараторів, які могли б у буквальному сенсі змінити світ і назавжди покласти край нашій залежності від викопних видів палива.
У Харківському університеті в травні 1962 року академік К.Д.Синельников створив першу і єдину в Радянському Союзі кафедру фізики плазми. Випускник цієї кафедри член-кореспондент НАНУ, професор сучасної кафедри прикладної фізики та фізики плазми ФТФ І.Є. Гаркуша нині очолює Інститут фізики плазми ННЦ ХФТІ. У цьому інституті експлуатують низку стелараторів Ураган, які до пуску німецького W-7X були найбільшими в Європі. Експерименти на харківських Ураганах дали світовій науці неоціненний матеріал для подальшого розвитку на шляху розвитку термоядерного синтезу.
На фізико-технічному факультеті розвивається наукова школа з фізики плазми та керованого термоядерного синтезу, яку було закладено членом-кореспондентом НАНУ К.М.Степановим. Науковців університету, зокрема, професорів ФТФ В.С.Михайленка та К.М.Степанова було відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки за дослідження колективних механізмів нагрівання та перенесення плазми в тороїдних магнітних пастках. Науковці ФТФ внесли значний внесок до розвитку стелараторної концепції термоядерного синтезу. Передовсім, тут слід відзначити наукову школу професора О.О.Шишкіна. Під його керівництвом на ФТФ підготовлено п’ять кандидатських дисертацій, одну з них було захищено 2015 року. Успішне виконання науковцями ФТФ вітчизняних та міжнародних наукових проектів у галузі фізики плазми здобуло світове визнання. Свідченням цього стало прийняття Каразінського університету до Європейської асоціації освіти в галузі фізики плазми та керованого термоядерного синтезу FUSENET.
Серед фізиків та інженерів Інституту фізики плазми Макса Планка в Грайфсвальді працюють десятки випускників ФТФ різних поколінь. Більшість із них захистили там PhD дисертації. Провідну роль у створенні систем високочастотного нагрівання плазми у W-7X відіграв відділ, очолюваний почесним доктором Каразінського університету професором Жаном-Марі Нотердамом.
Детальнiше - http://www.sciencealert.com/german-has-just-successfully-fired-up-a-revolutionary-nuclear-fusion-machine
Університет у соціальних мережах: