Орина Іваштенко (mp4)
Єлізавета Веліжаніна (mp4)
Іван Малійов (mp4)
Баєва Світлана
1986 року народження.
2003 року закінчила Нікопольську загальноосвітню школу № 9. Того ж року вступила до фізико-технічного факультету на кафедру медичної фізики. 2008 року захистила роботу спеціаліста. Роботу було присвячено дослідженню електропорації клітин.Продовжила навчання в магістратурі університету міста Ювяскюля, Фінляндія, за напрямком нанотехнології. 2011 року розпочала експериментальне дослідження взаємодії поверхневих плазмонів з органічними молекулами. За результатами роботи отримала ступінь доктора філософії. Зараз працюю науковим співробітником в університеті міста Ювяскюля.
Я дуже вдячна викладачам фізико-технічного факультету за фундаментальну теоретичну підготовку, що дає можливість орієнтуватися у багатьох галузях науки.
Основні наукові роботи:
КОЗЛОВ Олександр Вікторович, випускник 2010 року.
Після закінчення 2004 року Харківського економічного ліцею №161 вступив на фізико-технічний факультет ХНУ. Під час навчання брав участь в університетських та всеукраїнських олімпіадах з фізики, студентського турніру фізиків. У 2007 році за розподілом вступив на кафедру теоретичної ядерної фізики, де успішно отримав у 2008 році диплом бакалавра з відзнакою. Згодом продовжив навчання для здобуття ступеня магістра під керівництвом академіка Миколи Федоровича Шульги. Під час навчання на фізтесі був лауреатом низки нагород та стипендій, серед яких Стипендія Верховної Ради України, а також стипендія Фонду Братів Кличків.
З 2011 по 2014 рік проводив дослідження в рамках здобуття ступеня доктора філософії в Університеті Нового Південного Уельсу, де займався різними питаннями атомно-ядерної фізики, порушеннями фундаментальних симетрій та пошуками фізики за межами Стандартної моделі. Після отримання ступеня магістра прикладної фізики працював та навчався в аспірантурі з 2010 по 2011 рік в Інституті теоретичної фізики ім. А.І. Ахієзера. Під керівництвом Миколи Федоровича я досліджував квантові ефекти під час проходження заряджених частинок крізь кристал.
Зараз я працюю науковим співробітником (research fellow) у Мельбурнському університеті над визначенням структур великих біомолекул за допомогою когерентного фемтосекундного рентгенівського лазера.
Озираючись на 11 років тому, коли я вперше зайшов до аудиторії фізтеху, я розумію, що пройшов довгий шлях, який далеко не завжди був прямим і легким. І це було б неможливо без підтримки тих людей, у яких я мав честь навчатися на фізико-технічному факультеті. Ті найвищі вимоги міжнародного рівня в поєднанні з багаторічними традиціями факультету забезпечили не тільки першокласну базу для подальшої наукової діяльності, а й здатність бачити світ по-іншому, знаходити рішення навіть тих проблем, які не мають нічого спільного з наукою. За все це — велика подяка тим, хто підтримує й розвиває ці традиції. І вічна пам’ять тим, хто віддав цьому своє життя.
Рафальський Дмитро В'ячеславович
2007 - магістратура, 2007-2010 - аспірантура, 2011 - захист кандидатської дисертації.
Зараз працює у Лабораторії Фізики Плазми ЦНРС - Еколь Полiтехнiк, Францiя (Laboratoire de Physique des Plasmas CNRS - Ecole Polytechnique) на посаді Marie Curie Fellow.
У 2012 році отримав престижний грант від Європейської Комісії у рамках 7 Рамкової Програми "Marie Curie International Incoming Fellowships" (за 5 останніх років загалом 7 українців здобули цей грант), на проведення досліджень в галузі електрореактивних плазмових двигунів для космічних апаратів. Після переїзду до Франції, запропонував новий концепт плазмового електрореактивного двигуна "Neptune", розпочавши процедуру міжнародного патентування в 2014 році (у спiвавторствi з колегами).
Лауреат Премії Президента України для молодих вчених (2012 р.). Автор більш ніж 20 наукових публікацій у міжнародних виданнях.
Харківський Національний Університет iм. В.Н. Каразiна, на мою думку, є одним з декількох "справжніх" університетів України. Маю на увазі насамперед університетський "дух" свободи, та різносторонню університетську підготовку. Фізико-технічний факультет, де я спочатку навчався, а потім здобув науковий ступінь кандидата наук, дав мені можливість отримати фундаментальну фізико-математичну підготовку, та попрацювати у колі справжніх науковців, які попри відсутність фінансування та дуже невеликі статки готові працювати вдень i вночі "за ідею". I отримувати при цьому результати світового значення. Фiзтехiвська освіта дуже допомогла мені як молодому науковцю за кордоном, i не тільки у сенсі кар’єри. Випускник фізтеху - це майже завжди унікальний спеціаліст, спроможний, наприклад, зробити експериментальну установку з декількох залізячок, старенького телевізору та мікрохвильової пічки (майже як Резерфорд колись), отримуючи нові для науки результати, незважаючи на будь-які зовнішні умови при цьому. Він також спроможний подолати будь-яку бюрократичну машину, навчившись цьому протягом свого навчання, коли зайва крапка чи кома у документі може призвести до найнесподіваніших наслідків. Ще кожен справжній фізтехівець може легко вирішити будь-які життєві питання тисячею способів. У підсумку хочу ще відзначити високу якість захисту дисертацій на ФТФ, що у порівнянні з найкращими світовими університетами заслуговує найвищої оцінки. Дуже вдячний фiзтеху, та всім людям які там працюють i роблять його таким, який він є. Всього найкращого, Дмитро.
Мацедонський Олексій Сергійович
1987 року народження. 2004 року закінчив Харківську гімназію № 55 і вступив до групи медичної фізики на ФТФ ХНУ. 2010 року здобув ступінь магістра на кафедрі теоретичної ядерної фізики ФТФ і паралельно в університеті Париж 11. Після цього до 2014 року проходив аспірантуру в університеті Падуї та здобув ступінь PhD. В дисертації досліджував різні аспекти моделей нової фізики, в яких бозон Хіггса реалізований як складна частинка. На теперішній час продовжую наукову роботу у Вищій Нормальній Школі в Пізі.
Філімонова Ірина Ігорівна
2004 року закінчила Славянську загальноосвітню школу №11. 2008 року захистила бакалаврський диплом «Оксидні нанокристали як зонди для дослідження функціонального стану клітини» на кафедрі біологічної та медичної фізики ФТФ. 2009 року захистила з відзнакою диплом спеціаліста «Застосування наночастинок в якості флуоресцентних зондів». 2014 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фіз.- мат. наук за спеціальністю 01.04.05 – оптика, лазерна фізика «Міграція енергії ексітонних збуджень в J–агрегатах похідних псевдоізоціаніна в залежності від умов їхнього формування», яку виконала в Інституті сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України. Тут таки й продовжує працювати нa посаді молодшого наукового співробітника в Лабораторії наноструктурних органічних матеріалів.
Останні публікації:
1. Features of J-aggregates formation in pores of nanostructured anodic aluminum oxide / A.V. Voloshko, I.I. Fylymonova, A.V. Sorokin // Func. Mater. –2014.– v. 21 , №1. – P. 42-46.
2.Manipulation by optical properties of luminescent ordered organic nanoclusters via exciton-phonon coupling / A.V. Sorokin, I.I. Fylymonova, S.L. Yefimova, Yu.V. Malyukin // J. Phys. Conf. Ser. – 2012. – v. 345. – P. 012047(1-5).
Брала участь у шести міжнародних конференціях.
2013 року Іру нагороджено Премією Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок.
Волоснєв Артем, 1987 р.н.
2004 року закінчив Слов’янську ЗОШ № 11 що на Донеччині. Того ж року розпочав своє навчання на ФТФ ХНУ. 2010 роу захистився на кафедрі теоретичної ядерної фізики та отримав можливість навчатися в аспірантурі Орхуського університету (Aarhus University) у Данії під керівництвом проф.Д.Федорова. Головною темою досліджень були квантово-механічні системи декількох тіл в одному або двох просторових вимірах. Результати були опубліковані у 12 наукових статтях, з яких найбільш значними є Phys. Rev. Lett. 106, 250401 (2011) та Nature Communications 5, 5300 (2014). Ці публікації увійшли у 2013 році до дисертації Few-Body Systems in Low-Dimensional Geometries. Захистив дисертацію у 2013 році і наразі продовжує працювати у Данії та у місті Дармштадт (Німеччина).
Про ФТФ. Я досі пам’ятаю, як на одному з моїх перших занять на ФТФ проф.І.О.Гірка сказав: «Мир познаваем, с трудом, но познаваем». З роками я почав розуміти, що ці слова стосуються кожного науковця, тому що тільки постійна праця у першу чергу над самим собою дозволяє нам зрозуміти щось про життя навколо нас. Ми дякуємо Фізтеху за небайдужих викладачів, які допомагали та спрямовували нас у нашій праці, та за можливість зустріти виняткових людей (студентів, викладачів, науковців), багато з яких залишились у наших життях.
Чаркін Іван Вікторович, 1975 року народження.
Навчався у середній школі № 16 м. Харкова, 10-й клас закінчував у школі олімпійського резерву. У 1997 році з відзнакою закінчив кафедру фізичних технологій фізико-технічного факультету. Починаючи з 4 курсу та після закінчення навчання працював у лабораторії Василя Тимофійовича Грицини. Після вступу до аспірантури в рамках спільного проєкту з Лос-Аламоською національною лабораторією в Нью-Мексико, США (одним із найкращих у світі науково-дослідних центрів, де було розроблено першу атомну бомбу) проводив дослідження радіаційних властивостей керамічних матеріалів. За результатами роботи, проведеної в Лос-Аламосі під керівництвом Василя Тимофійовича Грицини та Курта Сікафуса, у 2001 році захистив дисертацію на тему «Точкові дефекти та фазові перетворення у шпінелі та оксиді цирконію під впливом опромінення».
Після захисту дисертації влаштувався на роботу в Лос-Аламоську лабораторію на посаді пост-дока та проводив дослідження з плазмових методів нанесення тонких плівок і плазмового травлення. У 2004 році перейшов на роботу до корпорації Intel у Каліфорнії (загальновідома компанія, що виробляє комп’ютерні процесори, пам’ять тощо), де працював старшим інженером з розробки рецептів плазмового травлення та фотолітографії. У 2008 році перейшов на роботу до компанії First Solar в Огайо (один із найбільших у світі виробників сонячних батарей), де наразі працюю менеджером з розробки виробничих процесів. Фіз-тех підготував мене до більшості випробувань. Рівень освіти можна з легкістю порівняти з найкращими американськими університетами. Я дуже вдячний усім викладачам, а особливо Василю Тимофійовичу.
Григоров Павло Віталійович, 1984 року народження.
2001 року, після закінчення гімназії № 1 м. Куп’янськ, вступив на ФТФ ХНУ. 2007 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ та отримав диплом магістра. Дипломну роботу виконав під керівництвом О.В.Шебеки, ННЦ "ХФТІ".
Того ж року вступив до аспірантури університету м. Тюбінген (Tuebingen), Німеччина, де 2010 року захистив дисертацію за темою "On the transition from nuclear matter to finite nuclei". Науковий керівник Prof. Dr. H. Muether. Результати досліджень були опубліковані в журналах: Phys. Rev. C 82 014315 (2010), J. Phys. G 37 075203 (2010), - та представлені на численних міжнародних конференціях.
Зараз працює у відділі досліджень та розробок (R&D) металургійного концерну SMS Siemag AG, Дюссельдорф, Німеччина.
Аксютіна Юлія Володимирівна, 1983 року народження.
2000 року з відзнакою закінчила гімназію № 1 м.Куп’янськ Харківської області та вступила на ФТФ ХНУ. 2003 року брала участь у відразу двох літніх школах для студентів-фізиків у м. Дармштадт, Німеччина. Відтоді підтримувала стосунки з однією з груп в Інституті Важких Іонів (GSI, Дармштадт, Німеччина) та у співробітництві з ними працювала над дипломами бакалавра та магістра.
2006 року закінчила з відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ та розпочала роботу над дисертацією на тему: "Light unbound nuclear systems beyond the dripline" в Інстітуті Важких Іонів під керівництвом Prof.Dr.Joachim Stroth та Dr.Haik Simon. Результати цієї роботи були опубліковані у журналах Nuclear Physics A та Physics Letters B, а також представлені на численних міжнародних конференціях. Після успішного захисту дисертації у 2009 році ще майже рік продовжувала працювати над цією ж темою в Інституті Важких Іонів.
Зараз працює у Дослідницькому Центрі м.Юліх (Forschungszentrum Julich) у Німеччині та контролює процеси переробки ядерних відходів.
Юра Подоба, 1979 року народження. Вступив на ФТФ 1996 року після закінчення університетського ліцею. 2002 року закінчив кафедру фізики плазми ФТФ. Захистив дипломну роботу «Дослідження внеску полоїдного та тороїдного обертання плазми до створення радіального електричного поля в плазмі торсатрону Ураган-3М».
PhD дисертацію захистив у Інституті фізики плазми Макса Планка (ІФП), Грайфсвальд, Німеччина, під керівництвом професора Ф.Вагнера. Тема PhD дисертації: «Радіочастотне нагрівання на стеллараторі WEGA». Автор наукових статей в журналах Physical Review Letters, Plasma Devices and Operations, Reviews of Scientific Instruments.
На теперішній час працює у Технологічному відділі ІФП, Гархінг, Німеччина.
Костянтин Миколайович Матяш, народився 1971 року.
На ФТФ ХДУ поступив 1988 року разом із 74 іншими талановитими парубками. Вивівши з ладу майже всі експериментальні прилади на лабораторному практикумі на першому курсі (чим викликав невдавану повагу Гірки І. О., який вів у їхній групі фізичний практикум), зрозумів, що експеримент - це не його стихія, і надалі вирішив присвятити себе виключно теоретичним дослідженням.
1994 року закінчив кафедру фізики плазми ФТФ ХДУ. Тема дипломної роботи: "Моделювання транспортування електронних пучків у потужних промислових пристроях". 2003 року захистив PhD дисертацію в Ernst-Moritz-Arndt університеті, Грайфсвальд, Німеччина. Тема дисертації: "Кінетичне моделювання багатокомпонентної периферійної плазми".
З 2000 року Костя входить до IMPRS (Міжнародна школа наукових досліджень Макса Планка). Галузь наукових інтересів: фізика плазми, пилова плазма, іонно-плазмові двигуни, комп'ютерне моделювання, суперкомп'ютери.
Працює в Ernst-Moritz-Arndt університеті, Грайфсвальд, Німеччина.
На фото: Костя Матяш під час 34-ї Конференції Європейського фізичного товариства з фізики плазми, липень 2-6, 2007, Варшава, Польща.
Письменецька Інна Сергіївна , 1981 року народження.
У 1998 році закінчила середню школу № 62 м. Харкова та вступила на фізико-технічний факультет Харківського національного університету. У 2003 році пройшла дипломну практику в Інституті ядерної фізики при Технічному університеті Дармштадта (Institut fuer Kernphysik (IKP), Technische Universitaet Darmstadt), Німеччина. У 2004 році з відзнакою закінчила ХНУ, кафедру експериментальної ядерної фізики. Того ж року вступила до аспірантури в IKP, Німеччина.
Під керівництвом почесного доктора Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, професора Dr. Dr. h.c. mult Ахіма Ріхтера у 2009 році захистила докторську дисертацію на тему «Експеримент з вимірювання середньоквадратичного радіуса протона на S-DALINAC та дослідження тонкої структури гігантських резонансів у Si-28, Ca-48 та Er-166 за допомогою вейвлет-аналізу» (Experiment zur Messung des Ladungsradius des Protons am S-DALINAC und Untersuchung der Feinstruktur von Riesenresonanzen in Si-28, Ca-48 und Er-166 mit Hilfe der Waveletanalyse).
На фото показано камеру розсіювання з електронікою для силіконових детекторів.
Середа Юрій Володимирович, 1975 року народження.
Вступив на фізико-технічний факультет Харківського державного університету у 1991 році після навчання в Люботинській 8-річній та Коротичанській середній школах у Харківському районі. Дотримуючись поради батька, обрав не геологію чи математику, а «цікаву роботу, де в перервах можна подорожувати». (У міру накопичення досвіду робота дійсно стає дедалі цікавішою, тематика досліджень змінюється, але й у цьому з часом вчишся знаходити інтерес. Щодо подорожей, — це можливо, але треба дуже цього хотіти.) Під час навчання на кафедрі теоретичної фізики проходив курсову та дипломну практику в Інституті низьких температур під керівництвом В.С. Боровикова, де не вдалося залишитися довше через загальне скорочення штатів у 1997 році.
Я дуже вдячний науковому керівнику, проф. В'ячеславу Федоровичу Клепікову, директору Інституту електрофізики та радіаційних технологій у Харкові, за чуйне керівництво на наступних важливих етапах початку роботи, в аспірантурі та протягом 3,5 років після захисту кандидатської дисертації з фізико-математичних наук з теорії твердого тіла та фазових переходів. Саме тоді сформувалися мої наукові інтереси, зокрема, я знайшов свою «нішу» у знаходженні точних розв’язків звичайних диференціальних рівнянь та символьних обчисленнях. У повсякденній роботі я використовував приблизно 5 % знань, отриманих на фізико-технічному факультеті.
З 1 травня 2004 року працював науковим асистентом під керівництвом професора Алекса Буріна (Alex Burin) у Тулейнському університеті (Tulane University), Новий Орлеан, Луїзіана, США. Початкове запрошення на 4 місяці переросло у другу аспірантуру, цього разу — з хімії. Зовсім інші наукові теми (але теж фізика), викладання лабораторних занять із загальної хімії студентам, репетиторство при університеті, викладав кілька курсів з фізичної та неорганічної хімії. Після урагану «Катріна», який затопив Новий Орлеан, вдалося вирватися додому на довгу відпустку, повернувся вже з дружиною. З’явилося більше сенсу терпіти. Захиститися з хімії вдалося за 3,5 роки. З листопада 2007 року працював у тому ж Tulane University, Department of Mathematics, Center for Computational Science, біофізика ДНК. З вересня 2009 року здійснив 5-річну мрію вирватися на «північ» з пекла, працював майже рік у Drexel University, Філадельфія, Пенсільванія, у галузі біофізики протеїнів, «лагодження» складного комплексу програм на C++. Нарешті, велике щастя: чудовий керівник Peter J. Ortoleva та колектив, прекрасне місце, дослідження світового класу (Indiana U., Theoretical Chemistry, Center for Cell and Virus Theory). Усі накопичені знання стають у нагоді.
Шановні харківські вчителі, прийміть і мій уклін!
Юрій Першин.
Моє перше знайомство з фізтехом відбулося досить давно, приблизно в 1986 році. Тоді мій батько, старший науковий співробітник фізтеху, вперше привів мене до своєї лабораторії. Лише нещодавно я зрозумів, що моя доля вирішилася саме тоді, під час моїх перших дослідів із рідким азотом. У 1990-му році я вступив до Фізтеху після закінчення 27-ї фізико-математичної школи. Мені тоді здалося, що стати фізиком досить просто, спочатку навчання давалося легко. Однак уже на другому курсі я почав відставати від своїх однокурсників. Це — прояв однієї з найунікальніших можливостей Фізтеху, що полягає у підготовці висококласних фахівців «з чистого аркуша».
Моє подальше навчання у фізико-технічному інституті було нерозривно пов’язане з кафедрою теоретичної ядерної фізики. З глибокою вдячністю згадую імена своїх викладачів (І.М. Адаменко, Ю.А. Бережний, В.П. Демуцький, Ю.А. Кірочкін, С.В. Пелетмінський та багато інших), завдяки яким я став фізиком-теоретиком. Мені випала нагода попрацювати в кількох університетах США та Європи, і де б я не був, я дедалі краще розумію широту можливостей, яку дає освіта фізтеху.
У 2002 році я захистив докторську дисертацію з теоретичної фізики твердого тіла в Університеті Констанца, Німеччина. Зараз я працюю доцентом в Університеті Південної Кароліни, США.
Чорний Олександр Васильович, 1980 року народження.
Так само, як і мій колега Віталій Гостищев, я у 1998 році закінчив середню школу № 3 у м. Енергодар Запорізької області. Того ж року вступив до фізико-технічного факультету ХНУ, хоча була можливість вступити й у Запоріжжі (не до національного університету, але, так би мовити, ближче до дому). Шкільні вчителі наполягали, щоб я обрав Харківський фізико-технічний університет, і мали рацію. Я дуже вдячний викладачам фізико-технічного університету за твердість і вимогливість, що було дуже важливо в процесі навчання. Вдячний за те, що вони дали мені відправну точку в моїй кар’єрі.
У 2004 році закінчив навчання у фізтехнічному інституті та за рекомендацією викладачів кафедри експериментальної ядерної фізики потрапив до Інституту дослідження важких іонів у Дармштадті, Німеччина (GSI, Darmstadt, Germany). Займався і продовжую займатися фізикою прискорювачів. Дуже знадобилися базові знання з теоретичної механіки, навички програмування та моделювання, отримані на фізико-технічному факультеті. Одним із ключових моментів є досвід, набутий під час лабораторних робіт на фізико-технічному факультеті.
У 2008 році захистив дисертацію на тему «Вимірювання та інтерпретація перехідних функцій пучка з просторовим зарядом на синхротроні SIS-18» («Measurement and interpretation of the bunched beam transfer function in SIS-18 with space charge»). Науковий керівник — Thomas Weiland. До дисертації увійшли матеріали, опубліковані в Physical Review Letters 10, 104202 (2007).
Наразі працюю в GSI та продовжую займатися проблемами, пов’язаними з пучками з групуванням.
Черних Максим Вікторович, 1982 року народження.
1998 року закінчив СШ № 12 м. Харків і вступив на ФТФ ХНУ. 2002 року після проходження практики в ННЦ ХФТІ здобув звання Бакалавра. Керівником бакалаврської роботи був Скакун Євген Олександрович.
2003 року працював над дипломним проектом в Інституті Ядерної Фізики Дармштадтського Технічного Університету (www.іkp.physіk.tu-darmstadt.de). 2004 року закінчив з відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ та здобув звання Магістра.
Після закінчення університету повернувся до Дармштадту і вступив до аспірантури Інституту Ядерної Фізики Дармштадтського Технічного Університету. Керівником кандидатської дисертації був Prof. Dr. Dr. h.c. mult Achіm Rіchter. У 2008 році з відзнакою захистив докторську дисертацію на тему "Electron Scatterіng on 12C, the Structure of the Hoyle State and a Neutron Ball for (e,e?n) Experіments at the S-DALІNAC".
На фото М.Черних зображений біля детектора нейтронів, сконструйованого під час навчання в аспірантурі. На теперішній час продовжує наукові дослідження в Дармштадті. Бере активну участь у проектах із електронному розсіюванню, фізики нейтронів та астрофізики.
Гостіщев Віталій Миколайович, 1981 року народження.
1998 року закінчив із золотою медаллю СШ №3 в м.Енергодар Запорізької області і вступив на ФТФ ХНУ (тоді ще ХДУ). 2004 року закінчив із відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ. Восени того ж року вступив до аспірантури до Інституту Важких Іонів (GSI, Дармштадт, Німеччина). За час навчання в аспірантурі опанував фізику прискорювачів.
Під керівництвом Prof. Dr. Reinhard Dorner і Dr. Markus Steck захистив 2008 року дисертацію на тему «Ефекти внутрішньої мішені в іонних накопичувальних кільцях с охолодженням пучка» (Internal Target Effects in Ion Storage Rings with Beam Cooling).
На теперішній час продовжує наукову діяльність в GSI. Працює в групі, яка займається розробкою дизайну накопичувальних кілець для міжнародного проекту FAIR (Facility for Antiproton and Ion Research).
Жуков Олександр Володимирович.
Вступив на фіз.-тех. факультет ХНУ (тоді ще ХГУ) у 1992 році. Волею долі та оцінок потрапив на кафедру теоретичної фізики. Втім, це не мало вирішального значення, освіта на всіх кафедрах у нас була загалом універсальною — я аж ніяк не лицемірю. Диплом я отримав (червоний, але це не суть) достроково і на рік раніше вступив до аспірантури. За ці роки я побував у багатьох країнах і університетах, але такої сприятливої атмосфери, насамперед людської, не пригадую. Ну хіба що в MIT, «та й то не те». Завдяки Володимиру Григоровичу Зімі (земля йому пухом) і Миколі Романовичу Бєляєву я навчився не фізиці чи математиці, я навчився думати! А це головне. Завдяки Ігорю Миколайовичу Адаменку та Сергію Володимировичу Пелетмінському я навчився працювати. Завдяки Степанову я навчився сміятися над своєю роботою... Ну, всіх не перелічиш — просто все це фіз. тех ХНУ.
Потім я працював доцентом у Бєлгородському університеті, після чого — на мізерну зарплату — займався консалтингом у Philips Research Lab (Нідерланди), а потім рік провів як постдок на Тайвані. Після цих пригод я потрапив до Массачусетського технологічного інституту (MIT), де провів чудові два роки, спілкуючись із такими колегами, як Маттук, Джеків, Гут, Кеттерлі тощо. До речі, кумедно, що Вольф (Ketterley, лауреат Нобелівської премії) навіть повісив табличку на головній лабораторії: «NO ALEX INSIDE». Чомусь усе йшло шкереберть у моїй присутності.
Повторюся — це були чудові часи, але кохання — річ злісна, і воно привело мене до Канади, про що я зараз анітрохи не шкодую. Пропрацювавши два роки в University of Western Ontario (Лондон, Канада), я одягнув професорську мантію в University of Toronto. І скрізь я намагаюся прищепити стиль НАШОГО фізичного технікуму (ну, може, трохи домішавши стиль MIT).
Низький уклін усім моїм харківським вчителям!
Бурда Олексій Миколайович, 1979 року народження.
У 1996 році закінчив середню школу № 59 у м. Харкові та вступив на фізико-технічний факультет Харківського національного університету. У 2001 році проходив дипломну практику в Інституті ядерної фізики Дармштадтського технічного університету (Institut für Kernphysik (IKP), Technische Universität Darmstadt), Німеччина. У 2002 році з відзнакою закінчив ФТФ ХНУ, кафедру експериментальної ядерної фізики. Того ж року повернувся до Німеччини та вступив до аспірантури Дармштадтського технічного університету.
Під керівництвом Prof. Dr. Dr. h.c. mult. Achim Richter у 2007 році захистив дисертацію на тему «Nature of Mixed-Symmetry 2+ States in Mo-94 from High-Resolution Electron and Proton Scattering and Line Shape of the First Excited 1/2+ State in Be-9». До дисертації увійшли матеріали, опубліковані в Physical Review Letters 99, 092503 (2007).
Наразі продовжує наукову діяльність в IKP.
Бєліков Анатолій Федорович, 1980 року народження.
У 1997 році закінчив середню школу № 62 та вступив на фізико-технічний факультет Харківського національного університету. У 2003 році з відзнакою закінчив Харківський національний університет, кафедру експериментальної ядерної фізики. Відразу після закінчення вступив до аспірантури Інституту ядерної фізики при Технічному університеті Дармштадта (Institut fuer Kernphysik der TU Darmstadt), Німеччина.
Під керівництвом Prof. Dr. Dr. h.c. mult Achim Richter у 2007 році захистив дисертацію на тему «Нейтринний нуклеосинтез рідкісних ядер La-138 і Ta-180 та створення кремнієвої кулі для експериментів з розсіювання електронів на S-DALINAC» (Neutrino-Nukleosynthese der seltenen Isotope 138La und 180Ta und Entwicklung eines Siliziumballs fuer exklusive Elektronstreuexperimente am S-DALINAC).
Після захисту дисертації протягом одного року працював науковим співробітником в IKP, розробляв нову систему аналізу даних для спектрометра QCLAM.
Наразі займається управлінням проектами в ядерному концерні AREVA. Паралельно розробляє систему управління та захисту для нового типу киплячих реакторів (BWR).
Антонова Тетяна Миколаївна, 1979 року народження.
У 1996 році закінчила з відзнакою гімназію № 1, м.Купянськ. У 2002 році закінчила з відзнакою кафедру фізичних технологій ФТФ. У 2002 році вступила до аспірантури ФТФ ХНУ. У 2004 році вступила до аспірантури Інституту позаземної фізики Німецького фізичного товариства імені Макса Планка (Max-Planck-Institut fur Exstraterrestrische Physik), відділ теорії та пильової плазми (Theory and Complex plasma group).
У 2007 році захистила PhD дисертацію на тему «Interaction of particles with complex electrostatic structures and 3D clusters» під науковим керівництвом Dr. Beatrice Annaratone та Prof. Dr. Dr.h.c. Gregor Morfill. До дисертації увійшли матеріали, що опубліковано у двох статтях до Physical Review Letters, oдна стаття у New Journal of Physics, одна стаття у Plasma Physics and Controlled Fusion та доповідались на конференціях 7 наукових конференціях. У 2005 році на конференції в Іспанії (32nd EPS Conference on Plasma Physics) отримала приз за найкращу стендову доповідь серед аспірантів (Plasma Physics and Controlled Fusion (PPCF) poster prize).
Зараз продовжує наукову роботу в тому ж відділі. Працює в галузі пильової плазми.
Павло Петрович Руткевич
у 2002 році закінчив з відзнакою Харківський національний університет, фізико-технічний факультет, кафедру теоретичної ядерної фізики. Того ж року виграв конкурс на вступ до аспірантури в Центр плазмових джерел та їх застосувань (PSAC — Plasma Sources and Applications Centre) у Наньянському технологічному університеті (NTU — Nanyang Technological University), Сінгапур. Під керівництвом проф. С. Сю та д-ра К. Острікова захистив дисертацію на тему «Моделювання та діагностика реакційної плазми для контролю наночастинок у процесі плазмового напилення вуглецевих плівок» (Modelling and Diagnostics of Reactive Plasmas for Controlling of Nanoparticles During PECVD of Carbon Nanostructures). Наразі працює провідним науковим співробітником PSAC, продовжує дослідження в галузі плазмового напилення тонких плівок та діагностики плазми. Автор 11 праць у провідних журналах, брав участь у 5 міжнародних конференціях.
Ковтун Павло Костянтинович народився 16 листопада 1976 року.
1993 року закінчив Харківську ЗОШ № 62. 1999 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ. Дипломну роботу «Вплив гвинтової неоднорідності утримуючого магнітного поля на поширення та конверсію МГД хвиль у прямому стеллараторі» виконав у ХНУ під керівництвом І.О.Гірки. Одразу після закінчення університету вступив до аспірантури університету штату Вашінгтон. Займався теоретичними дослідженнями у галузі квантової теорії поля і теорії струн. 2004 року захистив PhD дисертацію на тему «Непертурбативні еквівалентності у калібровочних теоріях поля з глобальними симетріями на границі великих N» під науковим керівництвом професора Л.Г.Яаффе (L.G.Yaffe). Працював науковим співробітником в Інституті теоретичної фізики університету штату Каліфорнія, Санта Барбара (KITP, UCSB), Массачусетському технологічному інституті (MIT), інституті Періметр (Perimeter Institute). Тема досліджень - квантова теорія поля, гравітаційно-польовий дуалізм, гідродинаміка. З 2007 р. він є професор університету Вікторія (Канада).
Міщенко Олексій Анатолійович, 1979 року народження.
1996 року закінчив Харківську фізматшколу № 27. 2002 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ. Дипломну роботу «Вплив тороїдних збурень на поляри тонний спектр діелектрика» виконав у ФТІНТі під керівництвом І.Є.Чупіса. Одразу після закінчення університету вступив до аспірантури у відділі теорії стелларатора Інституту фізики плазми Німецького фізичного товариства імені Макса Планка. У 2005 році захистив PhD дисертацію на тему «New methods in gyrokinetic particle-in-cell simulations» під науковим керівництвом професора доктора Ю. Ньорнберга (J. Nuehrenberg). До дисертації увійшли матеріали, що опубліковано у двох статтях до Physics of Plasmas та доповідались на двох конференціях у Varenna (Італія, 2004 рік), а також в Irvine (Сполучені Штати, 2005 рік). У Німеччині захист PhD дисертації оцінюється за п’ятибальною шкалою. Захист Олексія оцінено як summa cum laude – це найвища оцінка. (Серед тих, хто захистився у проф. Ю. Ньорнберга, таку оцінку здобули лише Олексій Міщенко і Костянтин Матяш) Зараз посідає пост докторську позицію в тому ж відділі в того ж наукового керівника. Працює над питаннями аномального транспорту.
Університет у соціальних мережах: