Орина Іваштенко (mp4)
Єлізавета Веліжаніна (mp4)
Іван Малійов (mp4)
Баєва Світлана
1986 року народження.
2003 року закінчила Нікопольську загальноосвітню школу № 9. Того ж року вступила до фізико-технічного факультету на кафедру медичної фізики. 2008 року захистила роботу спеціаліста. Роботу було присвячено дослідженню електропорації клітин.Продовжила навчання в магістратурі університету міста Ювяскюля, Фінляндія, за напрямком нанотехнології. 2011 року розпочала експериментальне дослідження взаємодії поверхневих плазмонів з органічними молекулами. За результатами роботи отримала ступінь доктора філософії. Зараз працюю науковим співробітником в університеті міста Ювяскюля.
Я дуже вдячна викладачам фізико-технічного факультету за фундаментальну теоретичну підготовку, що дає можливість орієнтуватися у багатьох галузях науки.
Основні наукові роботи:
КОЗЛОВ Олександр Вікторович, випускник 2010 року.
После окончания в 2004 году Харьковского экономического лицея №161 поступил на физико-технический факультет ХНУ. Во время учебы участвовал в университетских и всеукраинских олимпиадах по физике, студенческом турнире физиков. В 2007 году по распределению поступил на кафедру теоретической ядерной физики, где успешно получил в 2008 году диплом бакалавра с отличием. Впоследствии продолжил обучение для получения степени магистра под руководством академика Николая Федоровича Шульги. Во время учебы на физтехе был лауреатом ряда наград и стипендий, среди которых Стипендия Верховной Рады Украины, а также стипендия Фонда Братьев Кличко.
С 2011 по 2014 года проводил исследования на соискание степени доктора философии в Университете Нового Южного Уэльса, где занимался различными вопросами атомно-ядерной физики, нарушениями фундаментальных симметрий и поисками физики за пределами Стандартной Модели.После получения степени магистра прикладной физики работал и проходил аспирантуру с 2010 по 2011 в Институте Теоретической Физики им. А.И. Ахиезера. Под руководством Николая Федоровича я занимался квантовыми эффектами при прохождении заряженных частиц сквозь кристалл.
Сейчас я работаю научным сотрудником (research fellow) в Университете Мельбурна над определением структур больших биомолекул с помощью когерентного фемтосекундного рентгеновского лазера.
Оглядываясь на 11 лет назад, когда я первый раз пришел в аудиторию физтеха, я понимаю, что проделал длинный, и далеко не всегда прямой и легкий путь. И это было бы невозможно без поддержки тех людей, у которых я имел честь учиться на физико-техническом факультете. Те высочайшие требования международного уровня в комбинации с многолетними традициями Факультета обеспечили не только первоклассный базис для дальнейшей исследовательской деятельности, но и способность видеть мир по-другому, находить решения даже тех проблем, которые не имеют ничего общего с наукой. За все это - большая благодарность тем, кто поддерживает и развивает эти традиции. И вечная память тем, кто отдал этому свою жизнь.
Рафальський Дмитро В'ячеславович
2007 - магістратура, 2007-2010 - аспірантура, 2011 - захист кандидатської дисертації.
Зараз працює у Лабораторії Фізики Плазми ЦНРС - Еколь Полiтехнiк, Францiя (Laboratoire de Physique des Plasmas CNRS - Ecole Polytechnique) на посаді Marie Curie Fellow.
У 2012 році отримав престижний грант від Європейської Комісії у рамках 7 Рамкової Програми "Marie Curie International Incoming Fellowships" (за 5 останніх років загалом 7 українців здобули цей грант), на проведення досліджень в галузі електрореактивних плазмових двигунів для космічних апаратів. Після переїзду до Франції, запропонував новий концепт плазмового електрореактивного двигуна "Neptune", розпочавши процедуру міжнародного патентування в 2014 році (у спiвавторствi з колегами).
Лауреат Премії Президента України для молодих вчених (2012 р.). Автор більш ніж 20 наукових публікацій у міжнародних виданнях.
Харківський Національний Університет iм. В.Н. Каразiна, на мою думку, є одним з декількох "справжніх" університетів України. Маю на увазі насамперед університетський "дух" свободи, та різносторонню університетську підготовку. Фізико-технічний факультет, де я спочатку навчався, а потім здобув науковий ступінь кандидата наук, дав мені можливість отримати фундаментальну фізико-математичну підготовку, та попрацювати у колі справжніх науковців, які попри відсутність фінансування та дуже невеликі статки готові працювати вдень i вночі "за ідею". I отримувати при цьому результати світового значення. Фiзтехiвська освіта дуже допомогла мені як молодому науковцю за кордоном, i не тільки у сенсі кар’єри. Випускник фізтеху - це майже завжди унікальний спеціаліст, спроможний, наприклад, зробити експериментальну установку з декількох залізячок, старенького телевізору та мікрохвильової пічки (майже як Резерфорд колись), отримуючи нові для науки результати, незважаючи на будь-які зовнішні умови при цьому. Він також спроможний подолати будь-яку бюрократичну машину, навчившись цьому протягом свого навчання, коли зайва крапка чи кома у документі може призвести до найнесподіваніших наслідків. Ще кожен справжній фізтехівець може легко вирішити будь-які життєві питання тисячею способів. У підсумку хочу ще відзначити високу якість захисту дисертацій на ФТФ, що у порівнянні з найкращими світовими університетами заслуговує найвищої оцінки. Дуже вдячний фiзтеху, та всім людям які там працюють i роблять його таким, який він є. Всього найкращого, Дмитро.
Мацедонський Олексій Сергійович
1987 року народження. 2004 року закінчив Харківську гімназію № 55 і вступив до групи медичної фізики на ФТФ ХНУ. 2010 року здобув ступінь магістра на кафедрі теоретичної ядерної фізики ФТФ і паралельно в університеті Париж 11. Після цього до 2014 року проходив аспірантуру в університеті Падуї та здобув ступінь PhD. В дисертації досліджував різні аспекти моделей нової фізики, в яких бозон Хіггса реалізований як складна частинка. На теперішній час продовжую наукову роботу у Вищій Нормальній Школі в Пізі.
Філімонова Ірина Ігорівна
2004 року закінчила Славянську загальноосвітню школу №11. 2008 року захистила бакалаврський диплом «Оксидні нанокристали як зонди для дослідження функціонального стану клітини» на кафедрі біологічної та медичної фізики ФТФ. 2009 року захистила з відзнакою диплом спеціаліста «Застосування наночастинок в якості флуоресцентних зондів». 2014 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фіз.- мат. наук за спеціальністю 01.04.05 – оптика, лазерна фізика «Міграція енергії ексітонних збуджень в J–агрегатах похідних псевдоізоціаніна в залежності від умов їхнього формування», яку виконала в Інституті сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України. Тут таки й продовжує працювати нa посаді молодшого наукового співробітника в Лабораторії наноструктурних органічних матеріалів.
Останні публікації:
1. Features of J-aggregates formation in pores of nanostructured anodic aluminum oxide / A.V. Voloshko, I.I. Fylymonova, A.V. Sorokin // Func. Mater. –2014.– v. 21 , №1. – P. 42-46.
2.Manipulation by optical properties of luminescent ordered organic nanoclusters via exciton-phonon coupling / A.V. Sorokin, I.I. Fylymonova, S.L. Yefimova, Yu.V. Malyukin // J. Phys. Conf. Ser. – 2012. – v. 345. – P. 012047(1-5).
Брала участь у шести міжнародних конференціях.
2013 року Іру нагороджено Премією Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок.
Волоснєв Артем, 1987 р.н.
2004 року закінчив Слов’янську ЗОШ № 11 що на Донеччині. Того ж року розпочав своє навчання на ФТФ ХНУ. 2010 роу захистився на кафедрі теоретичної ядерної фізики та отримав можливість навчатися в аспірантурі Орхуського університету (Aarhus University) у Данії під керівництвом проф.Д.Федорова. Головною темою досліджень були квантово-механічні системи декількох тіл в одному або двох просторових вимірах. Результати були опубліковані у 12 наукових статтях, з яких найбільш значними є Phys. Rev. Lett. 106, 250401 (2011) та Nature Communications 5, 5300 (2014). Ці публікації увійшли у 2013 році до дисертації Few-Body Systems in Low-Dimensional Geometries. Захистив дисертацію у 2013 році і наразі продовжує працювати у Данії та у місті Дармштадт (Німеччина).
Про ФТФ. Я досі пам’ятаю, як на одному з моїх перших занять на ФТФ проф.І.О.Гірка сказав: «Мир познаваем, с трудом, но познаваем». З роками я почав розуміти, що ці слова стосуються кожного науковця, тому що тільки постійна праця у першу чергу над самим собою дозволяє нам зрозуміти щось про життя навколо нас. Ми дякуємо Фізтеху за небайдужих викладачів, які допомагали та спрямовували нас у нашій праці, та за можливість зустріти виняткових людей (студентів, викладачів, науковців), багато з яких залишились у наших життях.
Чаркин Иван Викторович, 1975 года рождения.
Учился в СШ № 16 г. Харькова, 10-й класс заканчивал в школе олимпийского резерва. В 1997 году закончил с отличием кафедру физических технологий физико-технического факультета. Начиная с 4 курса и после окончания работал в лаборатории Василия Тимофеевича Грицины. После поступления в аспирантуру в рамках совместного проекта с Лос Аламосской Национальной Лабораторией в Нью Мексико, США (один из лучших в мире исследовательских центров, где разработали первую атомную бомбу) производил исследования радиационных свойств керамических материалов. По результатам работы, проведенной в Лос Аламосе под руководством Василия Тимофеевича Грицины и Курта Сикафуса, защитил в 2001 году диссертацию по теме "Точечные дефекты и фазовые превращения в шпинели и окиси циркония под облучением".
После защиты диссертации поступил на работу в Лос Аламосскую Лабораторию в качестве пост-дока и делал исследования по плазменным методам нанесения тонких плёнок и плазменного травления. В 2004 году перешел работать в корпорацию Intel в Калифорнии (всем известная компания, производящая компьютерные процессоры, память и т.д.), где работал старшим инженером по разработке рецептов плазменного травления и фотолитографии. В 2008 году перешел работать в компанию First Solar в Огайо (один из самых больших в мире производителей солнечных батарей), где в настоящее время работаю в качестве Менеджера разработки процессов производства. Физ-тех меня подготовил к большинству испытаний. Уровень образования может с лёгкостью быть сравним с лучшими американскими университетами. Я очень благодарен всем преподавателям и в особенности Василию Тимофеевичу.
Григоров Павло Віталійович, 1984 року народження.
2001 року, після закінчення гімназії № 1 м. Куп’янськ, вступив на ФТФ ХНУ. 2007 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ та отримав диплом магістра. Дипломну роботу виконав під керівництвом О.В.Шебеки, ННЦ "ХФТІ".
Того ж року вступив до аспірантури університету м. Тюбінген (Tuebingen), Німеччина, де 2010 року захистив дисертацію за темою "On the transition from nuclear matter to finite nuclei". Науковий керівник Prof. Dr. H. Muether. Результати досліджень були опубліковані в журналах: Phys. Rev. C 82 014315 (2010), J. Phys. G 37 075203 (2010), - та представлені на численних міжнародних конференціях.
Зараз працює у відділі досліджень та розробок (R&D) металургійного концерну SMS Siemag AG, Дюссельдорф, Німеччина.
Аксютіна Юлія Володимирівна, 1983 року народження.
2000 року з відзнакою закінчила гімназію № 1 м.Куп’янськ Харківської області та вступила на ФТФ ХНУ. 2003 року брала участь у відразу двох літніх школах для студентів-фізиків у м. Дармштадт, Німеччина. Відтоді підтримувала стосунки з однією з груп в Інституті Важких Іонів (GSI, Дармштадт, Німеччина) та у співробітництві з ними працювала над дипломами бакалавра та магістра.
2006 року закінчила з відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ та розпочала роботу над дисертацією на тему: "Light unbound nuclear systems beyond the dripline" в Інстітуті Важких Іонів під керівництвом Prof.Dr.Joachim Stroth та Dr.Haik Simon. Результати цієї роботи були опубліковані у журналах Nuclear Physics A та Physics Letters B, а також представлені на численних міжнародних конференціях. Після успішного захисту дисертації у 2009 році ще майже рік продовжувала працювати над цією ж темою в Інституті Важких Іонів.
Зараз працює у Дослідницькому Центрі м.Юліх (Forschungszentrum Julich) у Німеччині та контролює процеси переробки ядерних відходів.
Юра Подоба, 1979 року народження. Вступив на ФТФ 1996 року після закінчення університетського ліцею. 2002 року закінчив кафедру фізики плазми ФТФ. Захистив дипломну роботу «Дослідження внеску полоїдного та тороїдного обертання плазми до створення радіального електричного поля в плазмі торсатрону Ураган-3М».
PhD дисертацію захистив у Інституті фізики плазми Макса Планка (ІФП), Грайфсвальд, Німеччина, під керівництвом професора Ф.Вагнера. Тема PhD дисертації: «Радіочастотне нагрівання на стеллараторі WEGA». Автор наукових статей в журналах Physical Review Letters, Plasma Devices and Operations, Reviews of Scientific Instruments.
На теперішній час працює у Технологічному відділі ІФП, Гархінг, Німеччина.
Костянтин Миколайович Матяш, народився 1971 року.
На ФТФ ХДУ поступив 1988 року разом із 74 іншими талановитими парубками. Вивівши з ладу майже всі експериментальні прилади на лабораторному практикумі на першому курсі (чим викликав невдавану повагу Гірки І. О., який вів у їхній групі фізичний практикум), зрозумів, що експеримент - це не його стихія, і надалі вирішив присвятити себе виключно теоретичним дослідженням.
1994 року закінчив кафедру фізики плазми ФТФ ХДУ. Тема дипломної роботи: "Моделювання транспортування електронних пучків у потужних промислових пристроях". 2003 року захистив PhD дисертацію в Ernst-Moritz-Arndt університеті, Грайфсвальд, Німеччина. Тема дисертації: "Кінетичне моделювання багатокомпонентної периферійної плазми".
З 2000 року Костя входить до IMPRS (Міжнародна школа наукових досліджень Макса Планка). Галузь наукових інтересів: фізика плазми, пилова плазма, іонно-плазмові двигуни, комп'ютерне моделювання, суперкомп'ютери.
Працює в Ernst-Moritz-Arndt університеті, Грайфсвальд, Німеччина.
На фото: Костя Матяш під час 34-ї Конференції Європейського фізичного товариства з фізики плазми, липень 2-6, 2007, Варшава, Польща.
Письменецкая Инна Сергеевна, 1981 года рождения.
В 1998 году закончила СШ № 62 г. Харькова и поступила на ФТФ ХНУ. В 2003 году прошла дипломную практику в Институте ядерной физики при Техническом университете Дармштадта (Institut fuer Kernphysik (IKP), Technische Universitaet Darmstadt), Германия. В 2004 году закончила с отличием ХНУ, кафедру экспериментальной ядерной физики. В том же году поступила в аспирантуру в IKP, Германия.
Под руководством почетного доктора Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина Prof. Dr. Dr. h.c. mult Achim Richter защитила в 2009 году PhD диссертацию на тему «Эксперимент по измерению среднеквадратичного радиуса протона на S-DALINAC и исследование тонкой структуры гигантских резонансов в Si-28, Ca-48 и Er-166 с помощью Вейвлет-Анализа» (Experiment zur Messung des Ladungsradius des Protons am S-DALINAC und Untersuchung der Feinstruktur von Riesenresonanzen in Si-28, Ca-48 und Er-166 mit Hilfe der Waveletanalyse).
На фото показаны камера рассеяния с электроникой для силиконовых детекторов.
Середа Юрий Владимирович, 1975 года рождения.
Поступил на Физ-теx ХГУ в 1991-м году после учебы в Люботинской 8-летней и Коротычанской средней школ в Харьковском районе. Следуя совету отца, пошел не на геологию или математику, а на "интересную работу, где в перерывах можно путешествовать". (По мере накопления опыта работа действительно становится все интересней, тематика исследований меняется, но и в этом со временем учишься находить интерес. Что касается путешествий, - это возможно, но надо сильно хотеть.) Во время учебы на кафедре теор. физики, проходил курсовые и дипломную практику в Институте Низких Температур под руководством В.С.Боровикова, где не удалось остаться дольше ввиду общего сокращения штатов в 1997 году. Очень благодарен научному руководителю, проф. Вячеславу Федоровичу Клепикову, директору Института Электрофизики и Радиационных Технологий в Харькове, за чуткое руководство на последующих важных этапах начала работы, в аспирантуре и на протяжении 3,5 лет после защиты кандидатской по физ.-мат. наукам по теории твердого тела, фазовым переходам. Тогда и сформировались мои научные интересы, в частности, нашел свою "нишу" в нахождении точных решений ОДУ и символьных вычислениях. В повседневной работе использовал ~5% полученных на физ-техе знаний.
С 1 мая 2004 работал как research assistant под руководством проф. Alex Burin, Tulane University, New Orleans, LA, USA. Первоначальное приглашение на 4 месяца перетекло во вторую аспирантуру, на этот раз - по химии. Совершенно другие научные тематики (но тоже физика), преподавание лабораторных по общей химии студентам, репетиторство при университете, учил несколько курсов по физической и неорганической химии. После урагана Катрина, который затопил Новый Орлеан, удалось вырваться домой в долгий отпуск, назад вернулся уже с женой. Появилось больше смысла терпеть. Защититься по химии удалось за 3,5 года. С ноября 2007 работал в том же Tulane University, Department of Mathematics, Center for Computational Science, биофизика ДНК. С сентября 2009 осуществил 5-летнюю мечту вырваться на "север" из пекла, работал почти год в Drexel University, Philadelphia, PA, биофизика протеинов, "заштопывание" сложного комплекса программ на C++. Наконец, крупное везение: чудный руководитель Peter J. Ortoleva и коллектив, прекрасное место, исследования мирового класса (Indiana U., Theoretical Chemistry, Center for Cell and Virus Theory). Весь накопленный багаж знаний выручает.
Уважаемые Харьковские учителя, примите и мой поклон!
Юрий Першин.
Моё первое знакомство с физтехом произошло довольно давно, примерно в 1986 году. Тогда мой отец, старший научный сотрудник физтеха, впервые привел меня в свою лабораторию. Только недавно я понял, что моя судьба решилась именно в то время, во время моих первых опытов с жидким азотом. В 1990-м году я поступил на физтех после окончания 27-ой физмат школы. Мне показалось тогда, что стать физиком довольно просто, поначалу учеба давалась легко. Однако, уже на втором курсе я стал отставать от своих однокурсников. Это – проявление одной из уникальнейших возможностей физтеха, заключающееся в подготовке высококлассных специалистов с “чистого листа”. Моя дальнейшая учеба на физтехе была неразрывно связана с кафедрой теоретической ядерной физики. С глубокой благодарностью вспоминаю имена своих преподавателей (И.Н. Адаменко, Ю.А. Бережной, В.П. Демуцкий, Ю.А. Кирочкин, С.В. Пелетминский и многие другие), благодаря которым я стал физиком-теоретиком. Мне выпала возможность поработать в нескольких университетах США и Европы, и где бы я ни был, я всё лучше понимаю ширину возможностей которую даёт образование физтеха.
В 2002 году я защитил PhD диссертацию по теоретической физике твердого тела в Университете Констанца, Германия. Сейчас я работаю доцентом в Университете Южной Каролины, США.
Чорный Александр Васильевич, 1980 года рождения.
Так же, как и мой коллега Виталий Гостищев, я в 1998 году закончил СШ №3 в г. Энергодар Запорожской области. В том же году поступил на физтех ХНУ, хотя была возможность также поступить в Запорожье (не национальный университет, но как бы поближе к дому). Школьные преподаватели просто настаивали выбрать Харьковский физтех и были правы. Очень благодарен преподавателям на физтехе за твердость и требовательность, что было очень важно в процессе обучения. Благодарен, что дали мне отправную точку в моей карьере.
В 2004 году закончил обучение на физтехе и c подачи преподавателей кафедры экспериментальной ядерной физики попал в институт по исследованию тяжелых ионов, Дармштадт, Германия (GSI, Darmstadt, Germany). Занимался и продолжаю заниматься физикой ускорителей. Очень пригодились базовые знания теоретической механики, навыки программирования и моделирования, полученные на физтехе. Одним из ключевых моментов является опыт, приобретенный во время лабораторных работ на физтехе.
В 2008 году защитил диссертацию на тему “Измерения и интерпретация переходных функций бунчированного пучка с пространственным зарядом на синхротроне SIS-18” (“Measurement and interpretation of the bunched beam transfer function in SIS-18 with space charge”). Научный руководитель Thomas Weiland. В диссертацию вошли материалы, опубликованные в Physical Review Letters 10, 104202 (2007).
В настоящее время работаю в GSI и продолжаю заниматься проблемами, связанными с бунчированными пучками.
Черних Максим Вікторович, 1982 року народження.
1998 року закінчив СШ № 12 м. Харків і вступив на ФТФ ХНУ. 2002 року після проходження практики в ННЦ ХФТІ здобув звання Бакалавра. Керівником бакалаврської роботи був Скакун Євген Олександрович.
2003 року працював над дипломним проектом в Інституті Ядерної Фізики Дармштадтського Технічного Університету (www.іkp.physіk.tu-darmstadt.de). 2004 року закінчив з відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ та здобув звання Магістра.
Після закінчення університету повернувся до Дармштадту і вступив до аспірантури Інституту Ядерної Фізики Дармштадтського Технічного Університету. Керівником кандидатської дисертації був Prof. Dr. Dr. h.c. mult Achіm Rіchter. У 2008 році з відзнакою захистив докторську дисертацію на тему "Electron Scatterіng on 12C, the Structure of the Hoyle State and a Neutron Ball for (e,e?n) Experіments at the S-DALІNAC".
На фото М.Черних зображений біля детектора нейтронів, сконструйованого під час навчання в аспірантурі. На теперішній час продовжує наукові дослідження в Дармштадті. Бере активну участь у проектах із електронному розсіюванню, фізики нейтронів та астрофізики.
Гостіщев Віталій Миколайович, 1981 року народження.
1998 року закінчив із золотою медаллю СШ №3 в м.Енергодар Запорізької області і вступив на ФТФ ХНУ (тоді ще ХДУ). 2004 року закінчив із відзнакою кафедру експериментальної ядерної фізики ФТФ ХНУ. Восени того ж року вступив до аспірантури до Інституту Важких Іонів (GSI, Дармштадт, Німеччина). За час навчання в аспірантурі опанував фізику прискорювачів.
Під керівництвом Prof. Dr. Reinhard Dorner і Dr. Markus Steck захистив 2008 року дисертацію на тему «Ефекти внутрішньої мішені в іонних накопичувальних кільцях с охолодженням пучка» (Internal Target Effects in Ion Storage Rings with Beam Cooling).
На теперішній час продовжує наукову діяльність в GSI. Працює в групі, яка займається розробкою дизайну накопичувальних кілець для міжнародного проекту FAIR (Facility for Antiproton and Ion Research).
Жуков Александр Владимирович.
Поступил на Физ-тез ХНУ (тогда еще ХГУ) в 1992-м году. Волею Богов и оценок попал на кафедру теор. физики. Впрочем это не имело решающего значения, образование на всех кафедрах было у нас в общем универсальным – вовсе не лицемерю. Диплом я получил (красный, но не суть) досрочно и на год раньше попал в аспирантуру. Прошел я за эти годы много стран и университетов, но такой благоприятной атмосферы, в первую очередь человеческой, не упомню. Ну разве что в MIT, «да и то не то». Благодаря Владимиру Григорьевичу Зиме (земля ему пухом) и Николаю Романовичу Беляеву, я научился не физике или математике, я научился думать! А это главное. Благодаря Игорю Николаевичу Адаменко и Сергею Владимировичу Пелетминскому я научился работать. Благодаря Степанову я научился смеятся над своей работой... Ну всех не перечислишь – просто все это физ. тех ХНУ. Потом было доцентство в Белгородском университете, затем по нищите консалтинг в Philips Research Lab (the Netherlands), год постдочил на Тайване. После сих приключений я попал в Massachusetts Institute of Technology (MIT), где провел прекрасные два года, общаясь с такими товарищами, как Mattuk, Jackiw, Guth, Ketterley и тд. Кстати, смешное, Вольф (Ketterley, Nobel prize winner) даже повесил табличку на основной лаборатории: «NO ALEX INSIDE». Почему-то все шло наперекосяк в моем присутствии.
Повторюсь – это были прекрасные времена, но любовь зла и она привела меня в Канаду, о чем я сейчас и не жалею. Отработав два года в University of Western Ontario (London, Canada), одел профессорскую мантию в University of Toronto. И везде я пытаюсь привить стиль НАШЕГО физ. теха (ну может немного примешав стиль MIT).
Низкий поклон всем моим харьковским учителям!
Бурда Алексей Николаевич, 1979 года рождения.
В 1996 году закончил СШ №59, г.Харьков и поступил на ФТФ ХНУ. В 2001 году проходил дипломную практику в Институте Ядерной Физики Дармштадтского Технического Университета (Institut fuer Kernphysik (IKP), Technische Universitaet Darmstadt), Германия. В 2002 году закончил с отличием ФТФ ХНУ, кафедру экспериментальной ядерной физики. В том же году вернулся в Германию и поступил в аспирантуру в Дармштадтский Технический Университет.
Под руководством Prof. Dr. Dr. h.c. mult. Achim Richter защитил в 2007 году диссертацию на тему "Nature of Mixed-Symmetry 2+ States in Mo-94 from High-Resolution Electron and Proton Scattering and Line Shape of the First Excited 1/2+ State in Be-9". В диссертацию вошли материалы, опубликованные в Physical Review Letters 99, 092503 (2007).
В настоящее время продолжает научную деятельность в IKP.
Беликов Анатолий Фёдорович, 1980 года рождения.
В 1997 году закончил СШ № 62 и поступил на ФТФ ХНУ. В 2003 году закончил с отличием ХНУ, кафедру экспериментальной ядерной физики. Сразу же после окончания поступил в аспирантуру в Институт ядерной физики при техническом университете Дармштадта (Institut fuer Kernphysik der TU Darmstadt), Германия.
Под руководством Prof. Dr. Dr. h.c. mult Achim Richter защитил в 2007 году диссертацию на тему «Нейтринный нуклеосинтез редких ядер La-138 и Ta-180 и создание кремниевого шара для экспериментов по рассеянию электронов на S-DALINAC» (Neutrino-Nukleosynthese der seltenen Isotope 138La und 180Ta und Entwicklung eines Siliziumballs fuer exklusive Elektronstreuexperimente am S-DALINAC).
После защиты диссертации работал один год научным сотрудником в IKP, разрабатывал новую систему анализа данных для QCLAM спектрометра.
В настоящее время занимается управлением проектами в ядерном концерне AREVA. Параллельно разрабатывает систему управления и защиты для нового типа кипящих реакторов (BWR).
Антонова Тетяна Миколаївна, 1979 року народження.
У 1996 році закінчила з відзнакою гімназію № 1, м.Купянськ. У 2002 році закінчила з відзнакою кафедру фізичних технологій ФТФ. У 2002 році вступила до аспірантури ФТФ ХНУ. У 2004 році вступила до аспірантури Інституту позаземної фізики Німецького фізичного товариства імені Макса Планка (Max-Planck-Institut fur Exstraterrestrische Physik), відділ теорії та пильової плазми (Theory and Complex plasma group).
У 2007 році захистила PhD дисертацію на тему «Interaction of particles with complex electrostatic structures and 3D clusters» під науковим керівництвом Dr. Beatrice Annaratone та Prof. Dr. Dr.h.c. Gregor Morfill. До дисертації увійшли матеріали, що опубліковано у двох статтях до Physical Review Letters, oдна стаття у New Journal of Physics, одна стаття у Plasma Physics and Controlled Fusion та доповідались на конференціях 7 наукових конференціях. У 2005 році на конференції в Іспанії (32nd EPS Conference on Plasma Physics) отримала приз за найкращу стендову доповідь серед аспірантів (Plasma Physics and Controlled Fusion (PPCF) poster prize).
Зараз продовжує наукову роботу в тому ж відділі. Працює в галузі пильової плазми.
Павел Петрович Руткевич,
в 2002 году закончил с отличием ХНУ, ФТФ, кафедру теоретической ядерной физики. В том же году выиграл конкурс в аспирантуру в Центр плазменных источников и их приложений (PSAC - Plasma Sources and Applications Centre) в Наньянг Технологический университет (NTU - Nanyang Technological University), Сингапур. Под руководством Prof. S.Xu и Dr. K. Ostrikov’а защитил диссертацию на тему «Моделирование и диагностика реакционной плазмы для контроля наночастиц в процессе плазменного напыления углеродных пленок» (Modelling and Diagnostics of Reactive Plasmas for Controlling of Nanoparticles During PECVD of Carbon Nanostructures). В настоящее время работает ведущим научным сотрудником PSAC, продолжает исследования в области плазменного напыления тонких пленок, и диагностики плазмы. Автор 11 работ в ведущих журналах, принимал участие в 5 международных конференциях.
Ковтун Павло Костянтинович народився 16 листопада 1976 року.
1993 року закінчив Харківську ЗОШ № 62. 1999 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ. Дипломну роботу «Вплив гвинтової неоднорідності утримуючого магнітного поля на поширення та конверсію МГД хвиль у прямому стеллараторі» виконав у ХНУ під керівництвом І.О.Гірки. Одразу після закінчення університету вступив до аспірантури університету штату Вашінгтон. Займався теоретичними дослідженнями у галузі квантової теорії поля і теорії струн. 2004 року захистив PhD дисертацію на тему «Непертурбативні еквівалентності у калібровочних теоріях поля з глобальними симетріями на границі великих N» під науковим керівництвом професора Л.Г.Яаффе (L.G.Yaffe). Працював науковим співробітником в Інституті теоретичної фізики університету штату Каліфорнія, Санта Барбара (KITP, UCSB), Массачусетському технологічному інституті (MIT), інституті Періметр (Perimeter Institute). Тема досліджень - квантова теорія поля, гравітаційно-польовий дуалізм, гідродинаміка. З 2007 р. він є професор університету Вікторія (Канада).
Міщенко Олексій Анатолійович, 1979 року народження.
1996 року закінчив Харківську фізматшколу № 27. 2002 року закінчив з відзнакою кафедру теоретичної ядерної фізики ФТФ. Дипломну роботу «Вплив тороїдних збурень на поляри тонний спектр діелектрика» виконав у ФТІНТі під керівництвом І.Є.Чупіса. Одразу після закінчення університету вступив до аспірантури у відділі теорії стелларатора Інституту фізики плазми Німецького фізичного товариства імені Макса Планка. У 2005 році захистив PhD дисертацію на тему «New methods in gyrokinetic particle-in-cell simulations» під науковим керівництвом професора доктора Ю. Ньорнберга (J. Nuehrenberg). До дисертації увійшли матеріали, що опубліковано у двох статтях до Physics of Plasmas та доповідались на двох конференціях у Varenna (Італія, 2004 рік), а також в Irvine (Сполучені Штати, 2005 рік). У Німеччині захист PhD дисертації оцінюється за п’ятибальною шкалою. Захист Олексія оцінено як summa cum laude – це найвища оцінка. (Серед тих, хто захистився у проф. Ю. Ньорнберга, таку оцінку здобули лише Олексій Міщенко і Костянтин Матяш) Зараз посідає пост докторську позицію в тому ж відділі в того ж наукового керівника. Працює над питаннями аномального транспорту.
Університет у соціальних мережах: